Луганські землі у складі Кальміуської паланки Запорізької Січі у XVIII ст.

Abstract

Мета. На основі аналізу джерел та наукових робіт українських істориків, розглянути історичний розвиток земель сучасної Луганщини, які у XVIII ст. входили до складу Кальміуської паланки Запорозької Січі. Методи. Історико-порівняльний, історико-системний, історико типологічний. Результати. Показано процес формування та соціальноекономічного розвитку козацьких поселень Луганщини, які входили до Кальміуської паланки у XVIII ст. Окремо розглянуто насильницьку інкорпорацію цих територій до складу Російської імперії наприкінці XVIII ст., висвітлено протиріччя між російською імперською владою та українським населенням Луганщини. Висновки. Протягом XVIII ст. південь сучасної Луганщини був територією динамічного розвитку козацьких поселень, які були частиною володінь Запорізької Січі. Тут активно розвивалося аграрне товарне виробництво. Цей процес був перерваний внаслідок захоплення цих земель Російською імперією, яка, проголосивши їх частиною «Дикого поля», ініціювала їх передачу російським поміщикам та іноземним переселенцям. Значення українського населення нівелювалося комплексом соціально-економічних та політичних заходів Санкт-Петербургу, які почали реалізовуватися наприкінці XVIII ст.