Abstract:
У статті подано загальну характеристику фраземікону М. Руденка, використаного в поезіях митця, з’ясовано його функцію та прагматичні наміри автора. Предметом розгляду стали поетичні твори, поміщені в збірку Миколи Руденка „Поезії”. У дослідженні запроваджено описовий метод вивчення мовних явищ з його процедурами семантико-стилістичного й контекстуально-інтерпретаційного аналізу.
Фраземи, використані в поетичних творах М. Руденка, доповнюють і уточнюють метафорично висловлену думку. Не випадково провідна роль у поетичних текстах митця належить образно-виражальним фразеологізмам, до складу яких найчастіше входять метафоричні одиниці. У поемах письменник відкриває більші можливості для
реалізації своїх творчих задумів. Тому, окрім названих стійких сполучень слів, автор використовує сталі порівняння, фраземи-евфемізми, гіперболи. Тематичне групування поетичних творів дозволяє виділити стійкі сполучення слів, використані майстром слова для змалювання образу автора, його опонента. Тому можемо говорити про фразеологічний портрет українського народу в поезіях М. Руденка,
рідного краю, а також ліричного героя та його опонента. З допомогою фразем митець образно відтворює ставлення різних груп населення до мови, визначає місце рідної мови в житті українського народу. Удаючись до різних способів стилістичного використання та контекстуального перетворення фразеологічних одиниць (створення
значеннєвих опозицій, уживання антонімічного протиставлення, змістове оновлення), поет нерідко модифікує їх з метою надати висловлюванню певної конотації, підсилити експресивність фраземи, оновити її значеннєві відтінки. Цьому служать прийоми розширення компонентного складу стійкого сполучення слів, перестановка компонентів, уведення фраземи в новий контекст, лексична заміна одного компонента іншим. Використовуючи образ, який став основою загальновживаного
фразеологізму, автор нерідко й сам утворює стійке сполучення слів.
