Проблеми аксіології сучасного судового дискурсу

Abstract

У статті розглянуто особливості сучасного судового дискурсу. Найбільш загальним поняттям для позначення процесів комунікації в правовій сфері є поняття юридичного дискурсу. Проаналізовано погляди сучасних лінгвістів щодо визначення судового дискурсу як різновиду юридичного. Визначено, що судовий дискурс – це вербально-знакове вираження процесу комунікації під час судового процесу, що його розглядають у соціально-історичному, національно-культурному, конкретному ситуативному контексті з урахуванням характеристик та намірів комунікантів. Увагу зосереджено на вивченні юрислінгвістичних ознак судового рішення. Розглянуто алгоритм інтерпретаційної діяльності судді. Лінгвістичний аналіз матеріалу дозволив виділити семантичні, функційно-стилістичні засоби формування структури судового рішення. Підкреслено, що основний текст документа з формального погляду містить три структурні елементи: вступ, основна частина, висновок. Зауважено, що важливим аспектом судового дискурсу є інтертекстуальність, яка створює евіденційне та епістемологічне поле аналізованої мовної події. Виокремлено тріаду (локуція, ілокуція, перлокуція) у дослідженні комунікативно-діяльнісної функції. Зазначено, що евіденційний закон накладає обмеження інтерпретації свідчення в суді, відповідно до цього виділено рівні евіденційності. Аналіз судових рішень найчастіше засвідчує такі відомості: порушення законів, правопорушень, злочинів, висловлювання, що кваліфікують характер та особистісні якості позивача з негативного погляду. Розкрито питання структури судових рішень. Дискурсивний підхід до аналізу текстів судових рішень дозволив нам розглянути насамперед ситуації мовноправового конфлікту у вимірі всіх екстралінгвальних чинників. Характерною особливістю будь-якого аргументативного судового дискурсу є спірне питання, конфлікт; стосовно юридичного дискурсу – це правове питання, яке виносять на розгляд у суді. Зміна аргументативної ситуації (історичної, політичної, культурної, соціальної) призводить до зміни в тлумаченні колишніх норм права та змінює переконливу силу колишніх аргументів. Для запобігання чи усунення термінологічних і стилістичних помилок необхідно проводити лінгвістичні експертизи законопроєктів, розробляти мовні рекомендації щодо правильного вживання правничих термінів.