Abstract:
У статті розглянуто особливості сучасного судового дискурсу.
Найбільш загальним поняттям для позначення процесів комунікації
в правовій сфері є поняття юридичного дискурсу. Проаналізовано погляди
сучасних лінгвістів щодо визначення судового дискурсу як різновиду
юридичного. Визначено, що судовий дискурс – це вербально-знакове
вираження процесу комунікації під час судового процесу, що його
розглядають у соціально-історичному, національно-культурному,
конкретному ситуативному контексті з урахуванням характеристик
та намірів комунікантів. Увагу зосереджено на вивченні
юрислінгвістичних ознак судового рішення. Розглянуто алгоритм
інтерпретаційної діяльності судді. Лінгвістичний аналіз матеріалу
дозволив виділити семантичні, функційно-стилістичні засоби
формування структури судового рішення. Підкреслено, що основний
текст документа з формального погляду містить три структурні
елементи: вступ, основна частина, висновок. Зауважено, що важливим
аспектом судового дискурсу є інтертекстуальність, яка створює
евіденційне та епістемологічне поле аналізованої мовної події.
Виокремлено тріаду (локуція, ілокуція, перлокуція) у дослідженні
комунікативно-діяльнісної функції. Зазначено, що евіденційний закон
накладає обмеження інтерпретації свідчення в суді, відповідно до цього
виділено рівні евіденційності. Аналіз судових рішень найчастіше
засвідчує такі відомості: порушення законів, правопорушень, злочинів,
висловлювання, що кваліфікують характер та особистісні якості позивача
з негативного погляду. Розкрито питання структури судових рішень.
Дискурсивний підхід до аналізу текстів судових рішень дозволив нам
розглянути насамперед ситуації мовноправового конфлікту у вимірі всіх
екстралінгвальних чинників. Характерною особливістю будь-якого
аргументативного судового дискурсу є спірне питання, конфлікт;
стосовно юридичного дискурсу – це правове питання, яке виносять
на розгляд у суді. Зміна аргументативної ситуації (історичної, політичної,
культурної, соціальної) призводить до зміни в тлумаченні колишніх норм
права та змінює переконливу силу колишніх аргументів. Для запобігання
чи усунення термінологічних і стилістичних помилок необхідно
проводити лінгвістичні експертизи законопроєктів, розробляти мовні
рекомендації щодо правильного вживання правничих термінів.
