Abstract:
У статті проаналізовано найголовніші лексичні особливості
художніх творів Марка Кропивницького. Дослідник робить висновок,
що драматург у своїх текстах використав слова чи окремі форми,
характерні для степових говірок кінця ХІХ – початку ХХ ст. і переважно
невідомі в такому оформленні або з подібною семантикою в суміжних
говірках чи тогочасній літературній мові.
Аналіз номенів, зафіксованих у творах М. Кропивницького,
зроблений із залученням до розгляду широкого фактичного матеріалу,
вилученого з різноманітних лексикографічних, етнографічних джерел,
а також художніх текстів інших авторів. Установлено, що лексичний
склад творів Марка Кропивницького виявляє органічні зв’язки
з лексикою насамперед суміжних полтавських та подільських говірок
(ширше – зі східними й західними говірками української мови). Також
відзначено, що проаналізовані слова засвідчують слідний вплив
на степові говірки (як і на українську мову загалом) польської, російської
та румунської мов; одне слово з-поміж досліджених, вірогідно,
потрапило як українізм до білоруської мови.
Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що художні
тексти драматурга зафіксували й зберегли оригінальні місцеві фонетичні,
словотвірні чи семантичні деривати, що доповнюють і поглиблюють
наші знання про загальні тенденції розвитку лексичних систем
і (східних) українських говірок, і української літературної мови. Розгляд
лише невеликої кількості слів (приблизно 20 номенів), що функціонують
у художніх творах Марка Кропивницького, визначає перспективу
подальшого дослідження з метою встановлення кількісного складу
подібних назв і системного опису фонетичних, словотвірних
чи семантичних особливостей у зв’язку з іншими говірками і тогочасною
літературною мовою.
Загалом тексти М. Кропивницького є важливим джерелом
до вивчення особливостей лексики і степових говірок, і української
літературної мови початку ХХ ст.
