У пошуках повноти діалектного словника: ілюстрація

Abstract

Сучасна українська діалектна лексикографія репрезентована різними за поставленими завданнями, типом, наповненням і обсягом словниками. Окрім власне лексиконів у їх класичному варіанті, виконаних на наукових засадах, маємо сьогодні низку словників чи глосаріїв, укладених за новими принципами. Більшість так званих коротких діалектних словників хибують на використання невеликих синтагм у якості ілюстрацій або ж узагалі на їх відсутність; новітні ж лексикографічні праці укладені переважно на основі розлогих наративів, записів спонтанного діалектного мовлення, а не лише за картотеками, що записані за спеціальними програмами. У дослідженні проаналізовано один із параметрів словникової статті діалектного лексикону тлумачного типу – ілюстрацію, зокрема добір ілюстративного матеріалу і його подання в словнику, що відтворює функціонування слова, типові зв’язки в контексті, формальні зміни в поточному мовленні, сталих зворотах, фразеологізмах, фольклорних текстах. Зроблено спробу простежити динаміку змін у підходах до укладання діалектних словників у період кінця ХХ – початку ХХІ ст. Якщо в словниках середини минулого століття ілюстративний матеріал записано і подано «по змозі», то укладачі новітніх лексиконів намагаються представити діалектний матеріал системно й максимально повно. Зокрема схарактеризовано принципи подання ілюстрацій у таких словниках: «Словник діалектної лексики Середнього і Східного Полісся» та «Словник поліських говорів» П. Лисенка, «Гуцульські говірки. Короткий словник», «Гуцульські світи. Лексикон» Н. Хобзей, Т. Ястремської, О. Сімович, Г. Дидик-Меуш, «Словник середньонаддніпрянських говірок» Г. Мартинової і Т. Щербини, «Матеріали до словника говірок Закарпатської області» М. Грицака, «Мовний портрет села Тюдів» М. Голянич та ін. Аналіз ілюстративного матеріалу, поданого в діалектних словниках, дав змогу виокремити проблеми, що постають перед укладачами таких лексиконів. Дотримання засадничого принципу сучасної української діалектології – системності в описі мовних одиниць і явищ, активний розвиток текстографії дали поштовх діалектологам-лексикографам до створення новітніх лексиконів на нових засадах.