Когнітивно-дискурсивні моделі перекладу

Abstract

Моделі займають центральне місце в багатьох наукових контекстах. Мета статті – систематизувати й теоретично обґрунтувати когнітивно дискурсивні моделі перекладу в теорії і практиці перекладознавства. Методами дослідження слугували загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, спостереження й абстрагування – для систематизації теоретичних здобутків когнітивно-дискурсивного моделювання процесу перекладу. У ракурсі лінгвокогнітивного моделювання перекладу створенню когнітивно-дискурсивних моделей перекладу передували когнітивно-евристичні (О. Г. Мінченков), когнітивно-психологічні (Р. Белл), соціально-когнітивні (Д. Кіралі), когнітивно-прагматичні (Е. А. Гутт) моделі перекладу. Розвиток когнітивно-дискурсивної парадигми мовознавства надав поштовх для розробки когнітивно-дискурсивних моделей перекладу. Головною перевагою когнітивно-дискурсивних моделей перекладу є прагнення їх авторів ураховувати при аналізі перекладу не лише текст, а і розумову діяльність перекладача і читача при інтерпретації цього тексту. Когнітивно-дискурсивне моделювання перекладу (Т. П. Андрієнко, Л. Гопо, Г. В. Тащенко) приділяє основну увагу саме когнітивній сфері перекладача та авторській, перекладацькій і читацькій інтерпретації закладеної в текст реальності, що зумовлює необхідність звернення до двомовної картини світу перекладача. Переклад у цьому розумінні постає як перероблення чужого „ментального змісту”, що традиційно складається з таких етапів, як інтерпретація (аналіз тексту оригіналу), проєктування концептуального образу вихідного тексту на картину світу мови перекладу та імплементація (створення тексту перекладу).