Науковий шлях і наукові здобутки Сергія Вікторовича Савченка

Abstract

У статті простежується науковий шлях та аналізуються результати наукової діяльності С. В. Савченка – доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента НАПН України, знаного в Україні та за її межами вченого-педагога, ректора Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Показано, що в центрі наукових пошуків дослідника завжди знаходились найбільш актуальні проблеми, вивчення яких він розпочинав одним із перших. Кандидатська дисертація С. В. Савченка, захищена в 1990 році, була на той час сміливою спробою дослідження діяльності неформальних об’єднань учнівської молоді. Вирішенню надзвичайно важливих і складних питань, пов’язаних із соціалізацію студентської молоді в позанавчальній діяльності, було присвячено докторську дисертацію (2004 р.), в межах якої розроблено, обґрунтовано й експериментально перевірено соціально-педагогічну модель процесу соціалізації студентів. У низці наукових праць, підготовлених у співавторстві, відображено філософські аспекти сучасної освітньої діяльності. Особливе місце у науково-педагогічній спадщині С. В. Савченка займають наукові розвідки з проблем соціалізації особистості в умовах гібридної війни на сході України. Предметом наукового вивчення стали малодосліджені процеси, які позначаються термінами «абераційна соціалізація», «медіасоціалізація», «кіберсоціалізація». Визначено особливості змісту та технологій патріотичного виховання студентів як чинника соціалізації.