Художні твори літературної групи „Ланка”-МАРС у рецепції критики української діаспори

Abstract

У статті зазначено, що критики української діаспори підкреслювали значення творів „ланчан-марсівців”, розглядали головні стратегії їхньої творчості, визначали зв’язок творів із світовою літературною традицією. Антологія Ю. Лавріненка „Розстріляне відродження” дозволяє зрозуміти специфіку історії української літератури 1920 – 1930-х років. Ю. Лавріненко репрезентував статті про творчість „ланчан-марсівців” Б. Антоненка-Давидовича, Г. Косинку, Т. Осьмачку, Є. Плужника, В. Підмогильного, Д. Фальківського, котрі засвідчують специфіку рецепції Ю. Лавріненка. Критик називав любов головною характеристикою поезій Т. Осьмачки. Ю. Лаврінено підкреслював, що поезії Д. Фальківського притаманні простота і природність. У статті визначено, що критик, характеризуючи поетичні тексти Є. Плужника, наголошує на тих принципах його поетики, що ререзентують акмеїстичні традиції. Ю. Лавріненко зосереджує увагу на визначенні головних засад творчості В. Підмогильного. У статті зазначено, що Ю. Лавріненко називає про Г. Косинку талановитим автором свого часу, за своєю майстерністю письменник стоїть поруч із М. Хвильовим та В. Підмогильним, його епічні твори розкривають синтез ліризму та брутальної метафори. Повість Б. Антоненка-Давидовича „Смерть” репрезентується критиком української діаспори як протистояння людини, особистості та компартії. У статті розглянуто рецепцію Ю.Шереха творів В. Підмогильного і Т. Осьмачки. Критик розкриває глибинний сенс роману В. Підмогильного „Місто”, що дозволяє сучасному читачу прочитувати твір під іншим кутом зору, побачити нові аспекти художнього світу тексту. У статті досліджено стратегії інтерпретації творів Т. Осьмачки. Ю. Шерех називав українського поета одним із кращих сучасних авторів, бачив його зв’язок із світовою традицією, із творчістю Д. Байрона та О. Пушкіна.