Abstract:
Одяг виконує не тільки типові захисну та утилітарну функції, але також виступає засобом спілкування. Ця позиція особливо яскраво проявляється в одязі з написами та принтами. Зростання популярності таких текстильних виробів обумовлює потребу у дослідженні написів на одязі як лінгвістичного явища. Метою роботи є визначення основних підходів до вивчення написів на одязі в сучасній науці загалом та мовознавстві зокрема. Встановлено, що в рамах лінгвістичної науки написи на одязі розглядаються в контексті комунікативно-прагматичної парадигми. Однак уніфікованого підходу до потрактування цього мовного явища не існує, деякі науковці визначають його як окремий жанр чи субжанр дискурсу, інші - як новий тип засобів масової інформації. В результаті дослідження було встановлено, що написи на одязі характеризуються певними мовними особливостями (використання скорочень та цифр, поширеність простих речень та еліптичних конструкцій, використання колоквіалізмів, молодіжного сленгу та гри слів, специфічний стиль письма, використання імперативів та інтертекстуальності) та виконують різноманітні функції (комунікативну, регулятивну, інформативно-репрезентативну, експресивно-прагматичну, гносеологічну, естетичну). Хоча більшість сучасних мовознавців одностайні в твердженні, що написи на одязі функціонують як засіб комунікації, проблеми використання відповідного терміна (напис, слоган, повідомлення) та вивчення написів не лише на футболках, а й на інших видах одягу залишаються невирішеними.
