Abstract:
У статті охарактеризовано інклюзивну освіту, висвітлено негативні сторони старої системи навчання дітей з особливими освітніми потребами та передумови впровадження інклюзії в освітній процес закладів загальної середньої освіти нашої країни.
Запропоновано визначення інклюзивного навчання (освіти) як системи освітніх послуг, що забезпечує реалізацію права на освіту осіб з особливими освіт¬німи потребами, а також їхню соціалізацію та інтеграцію в суспільство. Висвітлено роль та місце інклюзії в Новій українській школі, основні концептуальні положення. З’ясовано, що розуміння ж по¬треб дитини спирається на аналіз основних сфер розвитку дитячого організму. Подано класифікацію відхилень розвитку дитини за В. Лебединським.
Розкрито сутність поняття «особа з особливими освітніми потребами». Ви-значено категорії дітей з особливими освітніми потребами відповідно до таких класифікаційних ознак, як: особливості психофізичного розвитку, особливості опанування навчальної діяльності, особливості встановлення контактів із соціальним середовищем та особливості роз¬витку внаслідок впливу соціального середовища. Перераховано принципові відмінності інклюзивного освітнього процесу від традиційного. На підставі аналізу наукових джерел зроблено висновки, що ефективне інклюзивне навчання можливе лише за умови спеціальної підготовки й перепідготовки педагогічних кадрів.
