Невласне-пряма мова в сучасній російської жіночої прозі

Лі, Лі.

dc.contributor.author	Лі, Лі.
dc.date.accessioned	2020-01-23T13:38:21Z
dc.date.available	2020-01-23T13:38:21Z
dc.date.issued	2019
dc.identifier.uri	http://hdl.handle.net/123456789/4768
dc.description	Лі Лі. Невласне-пряма мова в сучасній російської жіночої прозі / Лі Лі. // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. - 2019. - № 7 (330), листопад. - статті 76-86	uk_UA
dc.description.abstract	В статті розглянуто специфіку функціонування невласне-прямої мови в сучасній жіночій прозі на матеріалі творів Т. Толстої, Л. Улицької, В. Токарєвої. Вперше до невласне-прямої мови звернувся О. Пушкін, використовуючи цей стилістичний прийом для розкриття психологізму своих персонажів. Потім його досвід був представлений в творах М. Лермонтова, І. Тургенєва, Ф. Достоєвського, Л. Толстого. Сучасні письменники активно звертаються до цього прийому. Вивчення невласне-прямої мови в лінгвістиці почалося на кінці 19 століття і триває до сих пір, тому що сучасні художні тексти дають цікавий матеріал для вивчення цього явища. Невласне-пряма мова є формою передачі мови в художньому оповіданні, одним з прийомів суб'єктивації авторської оповіді, а також засобом оповіді, що поєднує в собі суб'єктно-мовні плани автора, оповідача та персонажа. Невласне-пряма мова широко використовується в літературних творах як стилістичний та синтаксичний прийом. Невласне-пряма мова вільно та точно передає чужу мову, відкриває читачеві внутрішній світ персонажа і створює основу для комунікативної взаємодії між автором і героєм. Тому невласне-пряма мова є не тільки лаконічним та виразним засобом передачі мови персонажа, вона також здатна надавати тексту більш яскравого емоційно-експресивного забарвлення, який сприяє розумінню читачем глибинного значення твору.	uk_UA
dc.description.sponsorship	The article discusses the specifics of the functioning of indirect speech in modern female prose based on the material of the works of T. Tolstya, L. Ulitskaya, V. Tokareva. For the first time A.Pushkin addressed an indirect speech, using this stylistic device to reveal the psychodynamics of his characters. Then his discovery was presented in the works of M. Lermontov, I. Turgenev, F. Dostoevsky, L. Tolstoy. Modern writers are actively turning to this technique. The study of indirect speech in linguistics began at the end of the 19th century and continues till this day, because modern literary texts provide good material for studying this phenomenon. Indirect speech is a form of speech transmission in an artistic narrative, one of the methods of subjective authorial narration, as well as a narrative method that combines the subjective-speech plans of the author, narrator and character. Indirect speech is widely used in literary works as stylistic and syntactic methods. Indirect speech freely and accurately conveys other people's speech, reveals the reader the inner world of the character and creates the basis for communicative interaction between the author and the character. Therefore, indirect speech is not only a concise and expressive means of transmitting the character’s speech, but also a way of giving the text a more vibrant and emotionally expressive coloring, which helps the reader to understand the deep meaning of the work.	uk_UA
dc.language.iso	other	uk_UA
dc.publisher	ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка"	uk_UA
dc.relation.ispartofseries	Філологічні науки;
dc.subject	наратив	uk_UA
dc.subject	наративний дискурс	uk_UA
dc.subject	невласне-пряма мова	uk_UA
dc.subject	сучасна російська жіноча проза	uk_UA
dc.subject	засоби суб'єктивації оповіді	uk_UA
dc.subject	стиль	uk_UA
dc.subject	персонаж	uk_UA
dc.title	Невласне-пряма мова в сучасній російської жіночої прозі	uk_UA
dc.title.alternative	Indirect speech in modern female prose	uk_UA
dc.type	Article	uk_UA