„Шкідницька лінія” у репресивній політиці радянської влади щодо Наркомату освіти УРСР за доби „Великого терору” (1937–1938 рр.)

Abstract

У статті розкривається сутність „шкідницької лінії” у репресивній політиці радянської влади під час доби „Великого терору” 1937-1938 років. Під час проведеного дослідження вивчено й проаналізовано архівно-кримінальні справи репресованих, інші архівні й документальні матеріали щодо діяльності Наркомату освіти УРСР та його керівництва, де наводяться приклади професійної так званої „шкідницької діяльності” наркома освіти УРСР, його заступників, факти фальсифікації з боку репресивних органів радянської влади, узагальнюється предмет звинувачень, висунутих репресованим в зазначений період. Окрім того, автор, акцентуючи увагу на „шкідницьку” лінію у репресивній політиці з боку радянських органів, ілюструє різноманітність методів політичних переслідувань працівників Наркомату освіти УРСР у добу „Великого терору”. Наприклад, використання атестації учителів як методу політичного тиску за професійною належністю, що відбувалося в умовах нестачі учителів та слабкої якості освіти зокрема. Або „шкідницьке” складання навчальних планів й програм, що мали не тільки задовольняти освітян й учнів чи студентів, а й вищу радянську партійну номенклатуру, котра здійснювала постійний ідеологічний тиск та контроль у галузі освіти не рахуючись із особливостями української радянської освіти. У ході дослідження автор дійшов висновку, що висунуті органами НКВС звинувачення, наведені у даній статті, є повністю абсурдними, і демонструють нехтування органами НКВС прав людини, які захищалися радянськими Конституціями, у тому числі й Сталінською 1936 року, особливо у добу „Великого терору” 1937–1938 років.