Abstract:
У статті аналізуються особливості процесу мілітаризації дискурсу дитини в радянській Україні 1929-1939 рр., основні форми та прийоми цього процесу.Актуальність теми статті обумовлюється тим, що „культ
боротьби” є однією з ключових ознак тоталітарної ідеології. У радянському Союзі він традиційно будувався навколо таких ключових знаків як „боротьба”, „ворог”, „вороже оточення”, „жертва”, „кров”, „помста”, „смерть”. Ці знаки зв’язували ланцюжками еквівалентності політику (класова боротьба), економіку (боротьба за врожай, за темпи тощо), сферу освіти (боротьба за політехнічну школу”), і в усіх сферах фігурували поняття з мілітарною генеалогією. У 1929–1939-х рр.
відбувалась поступова мілітаризація всіх сфер життя і дитячий світ не
став виключенням.Тема військово-патріотичного виховання радянських дітей у
1930-х рр. знаходила часткове висвітлення в радянських узагальнюючих
працях з історії піонерії, але лише побіжно, в переліку позитивних
досягнень дитячого руху, серед прикладів розвитку інтернаціональної
роботи та дитячої допомоги партії і уряду у соцбудівництві. Ця
проблематика привертає увагу сучасних російських дослідників, але вони
зосередились на мілітаризації молоді взагалі, майже не приділяючи увагу
піонерам, і переважно на регіональному рівні. За допомогою методу дискурс-аналізу розкривається зміст текстів для дітей, їх ідеологічне навантаження. Виявлено контекст використання термінології з мілітарною генеалогією, вживання понять „смерть”, „кров”, „помста”, „боротьба”, „ненависть” в текстах для дітей.
Характеризуються методи залучення дітей за допомогою мілітаристської риторики до політичних кампаній радянської влади, таких як колективізація, боротьба з класовими ворогами, воєнізація. Визначаються основні дискурсивні засоби творення ідентичності української радянської дитини та вияви результатів цього процесу у повсякденному житті.
