Abstract:
Проаналізовано історико-педагогічну ґенезу становлення лінгвометодичної підготовки майбутніх викладачів іноземних мов у період Просвітництва. Визначено, що викладач іноземних мов був взірцем моральності; проявляв любов до професії, до вихованців; досконало володів дисципліною, яку викладав; мав потяг до самоосвіти та самовдосконалення. Педагогічний діяч періоду Просвітництва орієнтувався навчити не тільки читати та перекладати тексти іноземною мовою, він прагнув зробити наставника стати активним учасником іншомовної комунікації.