Поліські легенди про всесвітній потоп

Abstract

У статті здійснено лексикографічний аналіз лексем потоп, повінь, паводок, ковчег та інших на основі автентичних фрагментів текстів вірувань поліщуків про Всесвітній потоп, що репрезентують важливий пласт духовної культури сучасного Середнього Полісся України. Мета статті – проаналізувати традиційні вірування про потоп у духовній культурі мешканців Середнього Полісся. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: узагальнити матеріали сучасних досліджень про Всесвітній потоп, здійснити системний опис традиційних вірувань про потоп у середньополіському діалекті крізь призму цілісного культурного тексту, порівняти функціонування лексеми потоп у лексикографічних джерелах та сучасних віруваннях поліщуків. Джерелами дослідження слугували польові записи середньополіських вірувань про Всесвітній потоп, зібрані в п’ятдесяти п’яти населених пунктах Житомирської та Рівненської областей у 2010 –2012 роках. У поліських оповідях про потоп виділено такі мотиви: мотив дощу, мотив великої води, мотив ковчега, мотив Ноя, мотив присутності злого духа на ковчезі, мотив райдуги тощо. Найбільш поширеними у віруваннях поліщуків є 2 мотиви: мотив ковчегу (корабля, лодки) (49%) та мотив Ноя (47%). Представлені фрагменти текстів середньополіських вірувань про потоп засвідчують збереження структури міфу про Всесвітній потоп, подібний до біблійного, хоч і мають деякі специфічні особливості в деталях змісту. На основі семантичного аналізу лексем потоп, повінь та паводок викладено авторську інтерпретацію їхнього функціонування: лексема потоп за семантикою більш пов’язана з характеристикою давнього Всесвітнього потопу, а лексеми повінь та паводок переважно функціонують у процесі опису сучасних гідросферних стихійних лих, що супроводжуються розливом водойм.