Abstract:
У статті розкрито сутність та показано місце інтерпретації в методологічному забезпеченні історико-педагогічного дослідження, виявлено особливості її застосування як пізнавальної процедури. На основі аналізу наукової літератури встановлено, що інтерпретація як пізнавальна процедура покликана забезпечити адекватне розуміння смислу історичного джерела й повинна здійснюватися за певними правилами. За основу було взято положення теорії історичної інтерпретації італійського дослідника Е. Бетті, який обґрунтував критерії і принципи тлумачення текстів – герменевтичні канони. З'ясовано зміст чотирьох герменевтичних канонів, два з яких належать до об'єкта інтерпретації (канон герменевтичної автономії об'єкта; канон смислової зв'язності, цілісності,тотальності), а два інших – до інтерпретатора (канон актуальності розуміння; канонсмислової адекватності).Виявлено особливості реалізації означених принципів інтерпретації в історико-педагогічному дослідженні, спрямованих не лише на забезпечення адекватності розуміння джерел, виявлення закладених у них смислів, а й об'єктивності наукових узагальнень та висновків. Доведено, що якість інтерпретації також залежить від урахування зовнішньої і внутрішньої сторін історико-педагогічного процесу в їх єдності, що коректні інтерпретаційні процедури дозволять установити зв'язок між минулим і сьогоденням освіти, отримати неупереджені, позбавлені тенденційності, заангажованості результати.
