Abstract:
У статті розглянуто практику мовної діяльності Т. Шевченка з погляду відповідності засобів вираження думки літературним нормам. Доведено, що говіркові явища, поширені в мовній практиці Т. Шевченка, відображають процеси становлення мовного узусу. Усі вони засвідчують варіантність літературної норми як факт історії. Часове прочитання літературної спадщини Т. Шевченка виявляє гетерогенний характер правил вимови, написання й уживання слів та їхніх форм, актуалізує питання про прив’язаність художнього стилю до розмовного джерела, фольклорних текстів.
Функціональна активність варіантів, які не стали літературною мовою, порівняно з тими, що набули статусу нормативних, у творах Т. Шевченка невелика, що відбиває фольклорну традицію нівеляції локальних особливостей, коли зазвичай перевага належить тому варіантові, який єднає діалекти.
Description:
Глуховцева К. Д. Художньо-мовна практика Тараса Шевченка як чинник розвитку літературної норми / К. Д. Глуховцева // Лінгвістика : зб. наук. пр. / За ред. проф. К. Д. Глуховцевої. - Луганськ : ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2014. – № 1 (31). – С. 4–12.