Abstract:
Стаття присвячена деяким загальним питанням методики навчання перекладу на сучасному етапі, а також окремим аспектам викладання практики
перекладу і деяким видам діяльності викладача перекладу, яка виявляється досить затребуваною в зв'язку зі значним попитом на організацію підготовки перекладачів. Традиційні підходи потребують певної корекції, так як підготовка среціалістов сьогодні розділяється на два етапи: бакалаври і магістри. Короткострокові освітні програми, які набули велике поширення в вузах України на рубежі двадцятого і двадцять першого століть, орієнтуються на підготовку «галузевих перекладачів». Причому, бакалаври навчаються в рамках програм, що спираються на класичні лінгвістичні науки і предмети які з цим пов'язані, тоді як навчання магістрів базується на короткострокових програмах, що охоплюють тільки основні проблеми перекладознавства. Складність ще полягає в тому, що в магістратурі за спеціальністю «переклад» навчаються не тільки ті, хто має класичне філологічну освіту, а й ті, які його не мають. Виходячи з цього, методика викладання перекладу набуває особливої актуальності.
