Abstract:
У статті проаналізовано різні наукові підходи до визначення самоменеджменту - як ключової техніки; здатності розподіляти свій час; використання практичних «часових» методів. Представлене власне розуміння самоменеджменту як комплексної системи, що передбачає наявність умінь використовувати практичні методи постановки цілей, планування часу, ухвалення рішень і контролю за виконанням поставлених завдань. Проаналізовано технологічний підхід до управління власним часом, що передбачає здійснення взаємопов’язаних етапів. Охарактеризовано поетапну модель самоменеджменту з виокремленням стратегій і правил. Увага зосереджена на часовій орієнтації особистості, пов’язаної з цінностями, представленої у вигляді життєвого простору. Розкрито зміст етапів самоменеджменту як комплексу методик, що допоможуть ефективно використовувати власний час майбутнім соціальним працівникам.
