АРТИКЛЬ ЯК ЧАСТИНА МОВИ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ТА РУМУНСЬКІЙ ЛІНГВІСТИЦІ

Abstract

Показано, що основні функції артикля є синтаксична, морфологічна та семантична. Аналізуючи дефініції артикля як службового слова у французьких та румунських лінгвістів, ми вважаємо, що артикль є особливим типом службового слова, що виступає в якості основного показника граматичних категорій іменника. Підкреслюється, що у румунській мові, крім категорії роду та числа, присутня категорія відмінків, яку ми спостерігаємо у давньофранцузькій мові. У румунській лінгвістиці артикль визначається як флективна частина мови у значенні допоміжного слова, яка супроводжує іменник, показуючи, загалом, наскільки названий предмет відомий, тобто ступінь його індивідуалізації. Крім цієї основна ролі, артикль може бути позначкою відмінка, зв’язуючим елементом між іменником та означувальним, позначкою субстантивізації інших частин мови, а саме відмітним знаком між прономінальним значенням та ад’єктивальним, або між прислівником та прийменником, а також постійним складовим елементом деяких слів або цілих видів. В румунській мові артикль має 4 відмінки - номінатив, акузатив, генітив та датив. Форми артиклів ідентичні в номінативі і акузативі, а також в генітиві і дативі. Різною є позиція артиклів по відношенню до артикульованого іменника в обох мовах. У французькій мові всі види артиклів проклітичні, годі як в румунській мові власне означений артикль енклітичний, тобто він утворює з артикульованим іменником одне ціле, маючи форму афікса.