Abstract:
У статті здійснено теоретичне узагальнення наукових підходів до визначення сутності поняття soft skills у сучасному освітньому просторі. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією цілей і результатів освіти, посиленням вимог до особистісної мобільності, комунікативної компетентності, критичного мислення, емоційної саморегуляції та здатності до ефективної взаємодії в умовах динамічних суспільних змін. У роботі узагальнено погляди дослідників щодо змісту поняття soft skills, з’ясовано основні напрями його трактування в педагогічному та психологічному дискурсі, а також охарактеризовано специфіку використання цього терміна в контексті професійної підготовки й розвитку особистості. На основі порівняльного аналізу авторських дефініцій встановлено, що в сучасній науковій літературі відсутнє єдине універсальне визначення поняття soft skills, однак більшість підходів збігаються у розумінні їх як надпрофесійних навичок, що забезпечують ефективність діяльності людини в освітній, соціальній і професійній сферах. У результаті дослідження виокремлено три найголовніші особливості трактування soft skills у сучасному освітньому просторі: інтегративно-особистісний характер, що виявляється у поєднанні інтелектуальних, емоційних, поведінкових і ціннісних характеристик; соціально-комунікативну спрямованість, яка виявляєтьсяту здатності до міжособистісної взаємодії, співпраці, командної роботи та конструктивного спілкування; адаптивно-функціональну роль, що забезпечує успішне реагування особистості на зміни, професійну мобільність, самореалізацію та здатність до безперервного навчання. Доведено, що soft skills доцільно розглядати як один із ключових результатів сучасної освіти, орієнтованоїтості, здатної ефективно діяти в складних і мінливих умовах сьогодення.
