Abstract:
У статті визначено основні наукові підходи до формування соціокомунікативної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери: комплексний, системний, компетентнісний, соціокультурний, діяльнісний, особистісно зорієнтований, процесний, проєктний, проблемний, комунікативний, інтерактивний. Звернено увагу, що відповідні наукові підходи сприяють підвищенню здатності фахівців здійснювати успішну професійну діяльність, покращують ефективність командної роботи та координування дій в умовах невизначеності, побудову оптимальної комунікації та взаємодії, характеризуються змістовним доповненням одне одного та інтегративністю, а також забезпечують ефективну зміну фахівцями своєї поведінки та вплив на поведінку інших в процесі соціальної комунікації й взаємодії. Зазначено, що орієнтування на відповідні наукові підходи в межах соціокомунікативної компетентності як інтегральної характеристики майбутніх фахівців соціальної сфери забезпечить виконання адаптивної функції та сприятиме усвідомленню ними взаємозв’язків між власним «Я» та суспільством. Наголошено, що використання представлених наукових підходів у комплексі дозволяє зробити освітній процес ефективним та практикоорієнтованим, сприяє набуттю навичок реального спілкування, критичного мислення та співпраці, забезпечує неперервність заходів, поетапність формування, розвиток та вдосконалення соціокомунікативної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери.
