Abstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз цифрової трансформації вищої освіти як системного процесу інституційних, педагогічних та управлінських змін у сучасній вищій школі. Обґрунтовано, що цифровізація університетської діяльності виходить за межі технічного впровадження інформаційно-комунікаційних технологій і передбачає комплексне переосмислення змісту навчання, моделей організації освітнього процесу, механізмів управління, академічної культури та взаємодії учасників освітнього середовища. Визначено глобальні, національні та інституційні передумови цифрових змін, серед яких – розвиток цифрової економіки, формування інформаційного суспільства, нормативно-правове забезпечення модернізації освіти, а також кризові виклики останніх років, що зумовили активне впровадження дистанційних і змішаних форматів навчання. Проаналізовано наукові підходи до трактування цифрової трансформації освіти й уточнено її зміст як багатовимірного процесу модернізації університету. Систематизовано ключові драйвери цифрової трансформації – технологічні, нормативно-політичні, соціально-економічні, педагогічні та інституційні. Виокремлено стратегічні вектори трансформації, що охоплюють модернізацію освітнього процесу, розвиток цифрової інфраструктури, управлінську перебудову університетів, формування цифрової культури учасників освітнього процесу й інтеграцію до європейського освітнього простору. Доведено, що цифрова трансформація постає стратегічним імперативом розвитку сучасної вищої школи, спрямованим на підвищення гнучкості, доступності та якості освітніх послуг.
