Abstract:
У статті здійснено комплексний аналіз міжнародних, національних, спеціалізованих та індивідуальних механізмів протидії домашньому насильству щодо жінок, що засвідчує наступне: ефективність соціально-правової допомоги зумовлюється низкою системних чинників: належною нормативно-правовою базою, інституційною підтримкою, міжвідомчою взаємодією, гнучкістю моделей реагування та доступністю сервісів для постраждалих. У сучасних умовах посилення соціальних ризиків, конфліктів і криз соціально-економічної стабільності забезпечення спеціалізованої, доступної, безпечної та доказової допомоги жінкам, які постраждали від домашнього насильства, набуває статусу пріоритету державної соціальної політики та сфери захисту прав людини. Виявлено, що міжнародний рівень реагування виконує базову функцію у формуванні глобальних стандартів протидії насильству, включаючи розроблення нормативних документів та систематизацію ефективних практик. Саме завдяки діяльності ООН, ОБСЄ, Ради Європи та міжнародних агенцій, зокрема UNFPA та USAID, країни отримують аналітичні, методичні та експертні інструменти для вдосконалення власних моделей реагування. Національний рівень характеризується диверсифікацією підходів до регулювання домашнього насильства залежно від правової системи, соціальних умов та політичних рішень кожної держави. Позитивними практиками виступають криміналізація примусового контролю, впровадження електронного моніторингу кривдників, розширення компетенцій поліції, спеціалізація судів, міжсекторальні стратегії профілактики та соціальної підтримки. Водночас у ряді країн наявні бар’єри, пов’язані з нерівномірною територіальною доступністю допомоги або залежністю від судових рішень. Спеціалізований рівень продемонстрував, що створення профільних служб – поліцейських підрозділів, мультидисциплінарних команд, кризових центрів, шелтерів – підвищує якість реагування, мінімізує вторинну віктимізацію та забезпечує жінкам можливість отримати терміновий і комплексний супровід. Більш розвинені системи демонструють високу інтегрованість соціальних служб, охорони здоров’я, поліції, соціальних працівників та неурядових організацій. Індивідуальний рівень підкреслює важливість персоналізованої роботи з постраждалими: психологічної та психотерапевтичної підтримки, юридичного супроводу, економічної допомоги, програм ресоціалізації, професійної підготовки та навчання. Важливими також є програми роботи з агресорами, які у ряді країн сприяють зниженню ризику повторного насильства.
Description:
Нестерчук В. В. Міжнародний досвід протидії домашньому насильству щодо жінок: комплексний підхід / В. В. Нестерчук, Л. О. Данильчук // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2026. — №1. — C. 65-72.