Роль консультування у забезпеченні доступності та якості соціальних послуг у системі соціальної роботи

Abstract

У статті здійснено теоретичне обґрунтування ролі консультування у забезпеченні доступності та якості соціальних послуг у системі соціальної роботи в умовах сучасних соціальних реалій і воєнного стану в Україні. Проаналізовано консультування як професійну форму допоміжної взаємодії, що забезпечує первинний контакт особи із системою соціальної підтримки, орієнтацію в мережі соціальних послуг та формування індивідуальної траєкторії допомоги. Розкрито зміст поняття «консультування» у соціальній роботі та окреслено його відмінності від психологічного консультування, зокрема за предметом, функціональним призначенням і спрямованістю на взаємодію клієнта із соціальним середовищем. Обґрунтовано місце консультування серед професійних технологій соціальної роботи як наскрізного компонента первинного прийому, оцінки потреб, кейс-менеджменту, перенаправлення та соціального супроводу. Увагу зосереджено на нормативно-правовій та організаційній рамці консультування як соціальної послуги, визначеній законодавством України, державним стандартом соціальної послуги консультування та Класифікатором соціальних послуг. Показано, що стандартизація консультування забезпечує мінімальний гарантований рівень якості послуг і водночас створює умови для їх індивідуалізації. Проаналізовано роль консультування у зменшенні перешкод доступу до соціальних послуг, зокрема інформаційних, організаційних, територіальних, комунікативних і психологічних. Доведено, що консультативна взаємодія сприяє підвищенню правової обізнаності отримувачів, зниженню тривожності, формуванню довіри до соціальних інституцій і запобіганню втраті клієнтів у процесі звернення. Окрему увагу приділено специфіці консультування в умовах воєнного стану, зокрема кризовому та дистанційному консультуванню, застосуванню травма-інформованого підходу, а також викликам забезпечення якості допомоги в умовах перевантаження системи соціальних послуг. Зроблено висновок, що консультування виступає системоутворюючим чинником доступності й якості соціальних послуг та потребує подальшого наукового осмислення й емпіричного вивчення.