Abstract:
У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми формування hard skills та soft skills у процесі професійної підготовки майбутніх соціальних працівників в умовах сучасних соціокультурних трансформацій, гуманітарних викликів, воєнних дій і зростання соціальної вразливості населення. Обґрунтовано, що фрагментарне формування зазначених навичок у межах освітніх програм знижує рівень професійної адаптивності, стійкості та практичної результативності випускників. На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних джерел уточнено сутнісні характеристики понять «hard skills» і «soft skills» у контексті соціальної роботи, розкрито їхній зміст, структуру та функціональне призначення.
Методологічну основу дослідження становлять системний, компетентнісний та акмеологічний підходи. Обґрунтовано, що системний підхід забезпечує розгляд формування hard і soft skills як цілісної, багаторівневої та динамічної освітньо-професійної системи; компетентнісний – орієнтує підготовку на інтеграцію знань, умінь і особистісних якостей у здатність діяти в реальних професійних ситуаціях; акмеологічний – спрямовує освітній процес на поетапне професійне зростання майбутніх соціальних працівників та досягнення ними професійної майстерності. Запропоновано алгоритм етапів професійного акме у взаємозв’язку з формуванням hard і soft skills, що відображає логіку становлення фахівця від адаптації до рівня експертної діяльності.
Доведено, що інтеграція hard і soft skills у професійній підготовці майбутніх соціальних працівників є необхідною умовою формування їхньої професійної зрілості, соціальної відповідальності, стійкості до професійних ризиків і здатності до безперервного саморозвитку. Практичне значення дослідження полягає в окресленні напрямів удосконалення освітніх програм соціальної роботи шляхом використання компетентнісного моделювання, активних і практикоорієнтованих методів навчання, рефлексивних і акмеологічних технологій.
