Abstract:
У статті визначено та обґрунтовано роль суб’єкт-суб’єктного компоненту у формуванні резильєнтності публічних управлінців, що виступає ключовим чинником забезпечення адаптивності та ефективності управлінських систем у сучасних умовах динамічних змін, кризових ситуацій та невизначеності. Представлено аналіз сучасних наукових підходів до інтегрованого розвитку компетентностей управлінців, які включають когнітивні, мотиваційно-ціннісні, організаційно-функціональні, комунікативні та емоційно-регулятивні компоненти. Підкреслено, що суб’єкт-суб’єктна взаємодія сприяє формуванню довіри, партнерства, колективного прийняття рішень, рефлексивного осмислення професійних дій та ефективного управління кризовими процесами. Розкрито методологічні підходи дослідження, що включають міждисциплінарне поєднання педагогічних, психологічних, соціологічних та управлінських методів, зокрема теоретичний аналіз, компаративний метод, контент-аналіз освітніх програм і моделюванняуправлінських кейсів. Показано, що інтеграція суб’єкт-суб’єктного компоненту у професійну підготовку забезпечує розвиток як індивідуальної, так і колективної адаптивності, підвищує рівень емоційної стійкості, когнітивної гнучкості та здатності до рефлексії у складних та кризових ситуаціях. Визначено перспективи подальших досліджень, що передбачають емпіричну перевірку ефективності різних освітніх технологій та підходів, вивчення впливу цифровізації, інноваційних управлінських практик та міжорганізаційного партнерства на розвиток суб’єкт-суб’єктних компетентностей, а також розроблення методичних рекомендацій для інтеграції цього підходу у всі рівні професійної підготовки службовців публічного управління.
