Туристична анімація як інструмент соціальної коґезії в повоєнній Україні (на прикладі туристсько-рекреаційних та готельно-ресторанних закладів)

Abstract

У статті розглянуто трансформацію туристської анімації в умовах цифровізації та повоєнного відновлення України. Визначено, що цифрові технології сприяють переходу до інтерактивної, персоналізованої та гнучкої моделі взаємодії з туристами, що потребує оновлення професійних компетентностей аніматорів та перегляду стандартів надання туристичних послуг. Окрема увага приділяється соціокультурному, економічному та символічному значенню туристської анімації у повоєнний період. Показано її роль як інструменту соціальної інтеграції, психоемоційного відновлення, популяризації національної культурної спадщини, а також розвитку мікропідприємництва та локальних громад. Наголошується на необхідності інтеграції туристської анімації в стратегії післявоєнного відновлення, регіонального розвитку та державної гуманітарної політики.