Abstract:
Актуальним завданням у галузі сучасної фразеології є
лінгвокультурологічний аналіз знакових для українського народу
концептів. Для розгляду було обрано етноконцепт кінь, який є одним із
базових в українському етнокультурному просторі.
Важливість образу коня в українській культурі продемонстровано
через призму народної різножанровості, однак найкраще символіка
розкрита у фразеологізмах, адже саме в семантиці та структурі сталих
висловів міститься інформація про традиційні способи ведення
господарства, звичаї та вірування, родинні стосунки й інші сфери
життєдіяльності українського народу.
Фразеологізми – це надзвичайно давній і потужний пласт мови,
який вивчають за різними аспектами: семантичним, структурним,
ідеографічним, когнітивним, стилістичним, асоціативно-образним.
Сьогодні все більшої актуальності набуває концептуальний підхід до
опрацювання фразеологізмів, адже концепт слугує для пояснення
одиниць світоглядних чи психічних ресурсів нашої свідомості й тієї
інформаційної структури, яка відображає знання й досвід людини; це
оперативна одиниця пам‘яті, світоглядного лексикону, концептуальної
системи й мови мозку, усієї картини світу, яка відображена в людській
психіці.
Отож, об‘єктом наукової розвідки став етноконцепт кінь, який є
знаковим символом української духовної культури, наші предки
спостерігали за цією твариною, доглядали її, використовували її
можливості і, як наслідок, творчо переосмислювали образ у легендах і
казках, писанкарстві і гончарстві, повір‘ях і прикметах, прислів‘ях і
приказках. В уяві та світобаченні українців кінь – це могутня красива
тварина, яка має дуалістичну символіку щодо походження, сприйняття
реципієнтами: якщо в міфології, казках – це позитивний образ, то
у фразеології переважно негативний. У статті розглянуто образ коня в
змісті та структурі пісень, забобонів, прикмет, фразеологізмів і
компаративем.
Усебічний аналіз етноконцепту кінь засвідчує важливість розкриття
змісту цього образу в українській матеріальній і духовній культурі.
