Емотивні механізми сучасних публіцистичних текстів

Abstract

У статті досліджено емотивні засоби сучасних публіцистичних текстів. Розкрито гіперо-гіпонімічні зв’язки термінологічних понять лінгвостилістики: емотивність, емоційність, експресивність, оцінність. Основою емотивності є емоційна оцінність лексики, фразеологічних, стилістичних, синтаксичних одиниць. Поєднання логічної та емоційної оцінки уможливлює пов’язану з ситуацією спілкування прагматичну оцінність тексту загалом, зокрема мовні акти схвалення, прихильності або навпаки осуду, зневаги, які ґрунтуються на спільному фонді знань і ціннісних орієнтирів співрозмовників. Ступінь емотивності залежить від жанрової диференціації публіцистичного стилю. Аналітичні жанри (репортаж, стаття, кореспонденція, рецензія) містять роздуми про події, проблеми, установлення причинно-наслідкових зв’язків і засвідчують формування постійно оновлюваного на основі загальнолітературної й спеціальної (термінологічної) лексики публіцистичного словника з виразним експресивним соціально-політичним забарвленням. Семантику нейтральних мовних засобів доповнюють емоційні одиниці. Емоційний заголовок статті ЗМК розкривають нейтральні засоби для висвітлення інформації в статті і навпаки. Художньо-публіцистичні жанри (нарис, памфлет, фейлетон) традиційно орієнтовані на загальномовний словник і взаємодію з образними емоційно-оцінними засобами художньої мови. Навколо ключових понять у публіцистичних текстах вибудовуються виразний емоційно-оцінний публіцистичний лексикон і експресивні висловлення. Приховану емоційну оцінність публіцистичності зумовлює передусім синтаксична будова: зміна порядку слів, парцельовані, приєднувальні конструкції, еліпсиси. Вони наповнюють текст інформативністю, часто суб’єктивною, яка спонукає читача до певних оцінних асоціацій. Емоційно-оцінними синтаксичними одиницями є розчленовані структури – спеціально вичленовані з одного речення два і більше виразно оформлених висловлення. Емотивність та її одиниці вираження (лексичні: добір синонімів високої або низької експресії, антонімів; фразеологічні: трансформовані фразеологізми, афористичні заголовки; морфологічні: дієслова теперішнього часу, збірні іменники однини, абстрактні іменники; синтаксичні: риторичні питання, парцельовані конструкції реалізують основну функцію традиційних ЗМК – вплив на масову свідомість суспільства.