Abstract:
У статті досліджено емотивні засоби сучасних публіцистичних
текстів. Розкрито гіперо-гіпонімічні зв’язки термінологічних понять
лінгвостилістики: емотивність, емоційність, експресивність, оцінність.
Основою емотивності є емоційна оцінність лексики, фразеологічних,
стилістичних, синтаксичних одиниць. Поєднання логічної та емоційної
оцінки уможливлює пов’язану з ситуацією спілкування прагматичну
оцінність тексту загалом, зокрема мовні акти схвалення, прихильності
або навпаки осуду, зневаги, які ґрунтуються на спільному фонді знань
і ціннісних орієнтирів співрозмовників.
Ступінь емотивності залежить від жанрової диференціації
публіцистичного стилю. Аналітичні жанри (репортаж, стаття,
кореспонденція, рецензія) містять роздуми про події, проблеми,
установлення причинно-наслідкових зв’язків і засвідчують формування
постійно оновлюваного на основі загальнолітературної й спеціальної
(термінологічної) лексики публіцистичного словника з виразним
експресивним соціально-політичним забарвленням. Семантику
нейтральних мовних засобів доповнюють емоційні одиниці. Емоційний
заголовок статті ЗМК розкривають нейтральні засоби для висвітлення
інформації в статті і навпаки.
Художньо-публіцистичні жанри (нарис, памфлет, фейлетон)
традиційно орієнтовані на загальномовний словник і взаємодію
з образними емоційно-оцінними засобами художньої мови. Навколо
ключових понять у публіцистичних текстах вибудовуються виразний
емоційно-оцінний публіцистичний лексикон і експресивні висловлення.
Приховану емоційну оцінність публіцистичності зумовлює передусім
синтаксична будова: зміна порядку слів, парцельовані, приєднувальні
конструкції, еліпсиси. Вони наповнюють текст інформативністю, часто
суб’єктивною, яка спонукає читача до певних оцінних асоціацій.
Емоційно-оцінними синтаксичними одиницями є розчленовані структури
– спеціально вичленовані з одного речення два і більше виразно
оформлених висловлення.
Емотивність та її одиниці вираження (лексичні: добір синонімів
високої або низької експресії, антонімів; фразеологічні: трансформовані
фразеологізми, афористичні заголовки; морфологічні: дієслова
теперішнього часу, збірні іменники однини, абстрактні іменники; синтаксичні: риторичні питання, парцельовані конструкції реалізують
основну функцію традиційних ЗМК – вплив на масову свідомість
суспільства.
