Лист Володимира Левинського до Миколи Ганкевича (1915 р.)

Abstract

На сучасному етапі розвитку української історичної науки все більше уваги приділяється вивченню джерел особового походження. В західній науці вони розглядаються як его-документи і мають більш вагоме значення для реконструкції минулого як далекого, так і недавнього. В багатьох випадках документи цієї групи є центральними. Зазначено, що листи, як історичне джерело, відносяться до джерел особового походження і мають свою специфіку. Науковці неодноразово підкреслювали, що вона „полягає, по-перше, в яскравому прояві суб’єктивного сприйняття подій, що вимагає наукового критичного відношення до цього джерела; по-друге, кожна епоха і кожний період історії наклали відбиток не тільки на зміни, але й на форму листів”. Тому для вивчення взаємовідносин між окремими історичними та політичними діячами окремої епохи доцільно використовувати саме его-документи, зокрема листування. Підкреслено, що будучи джерелами унікальної природи, листи людей один одному виражають не лише їхні миттєві реакції на події, але й дозволяють через аргументи та оцінки тих чи інших подій та ідей реконструювати систему їхніх взаємин. Крім того, матеріали листування мають дуже цінну властивість: будучи частиною контексту життя людини, вони одночасно є автентичними джерелами для формування наукових уявлень про цей контекст. Лише з урахуванням особливостей цього контексту можна створити повноцінну картину діяльності окремих особистостей у складні періоди історії. Лист, що публікується, відображає політичну позицію одного із найвидатніших діячів українського національно визвольного руху початку XX століття – Володимира Левинського.