Протидія антицерковній політиці радянської влади в Україні у 20–30-х рр. ХХ ст.: причини, перебіг та наслідки

Abstract

У статті розглядається спротив українців антирелігійній політиці більшовиків, перші роки їх перебування у владі. У статті відзначається, що однією з головних характерних рис розвитку української історіографії на сучасному етапі є збільшення уваги науковців до проблем, пов’язаних із історіє церковного життя в Україні. Особливо це стосується радянського періоду історії, коли традиційна церква, яка раніше була одним з визначальних факторів розвитку українського суспільства, зазнала значного удару внаслідок реалізації антицерковної політики радянської влади. Разом із тим, особливо у перші десятиріччя існування більшовицького режиму був достатньо помітним і спротив антирелігійному курсові більшовиків з боку українського населення. Цей аспект, на наш погляд, потребує більш детального наукового переосмислення, на що і націлена ця наукова стаття. Показані головні напрями та види спротиву, його результати та наслідки для подальшої реалізації радянською владою своєї церковної політики. Також зображується комплекс каральних репресивних заходів щодо релігійних спільнот України у досліджуваний період. Внаслідок проведеного дослідження, автор доходить до висновку, що з моменту приходу до влади більшовиків, їх антицерковна компанія наштовхувалася на стихійний протест з боку різних релігійних громад. Протест набував різних форм – від ігнорування та саботажу антирелігійних ініціатив більшовицької влади, до активного збройного спротиву проти її представників. Це обумовлювало, у свою чергу, активізацію терору радянської влади стосовно церкви, яка, врешті решт, була змушена визнати політику та владу більшовиків.