Abstract:
У статті на основі аналізу наукових праць розглянуто мобілізаційний компонент професійного самовдосконалення майбутніх соціальних педагогів в процесі фахової підготовки та його показники, такі як: особистісна змобілізованість; енергодійність особистості; наявність мобільності. Професійна діяльність соціального педагога підпорядковується індивідуальним закономірностям, найхарактернішими із яких є: усвідомлення необхідності організації діяльності не за законом, а за внутрішнім бажанням і мотивом; уміння брати на себе відповідальність при виявленні й вирішенні важливих професійних проблем; висока професійна компетентність, самостійність суджень, оперативність і сміливість щодо прийняття рішень; наявність особистої методики, досвіду, сприятливої морально-психологічної атмосфери, що сприяє ефективності роботи; здатність швидко пов'язувати нові знання з уже набутими. Майбутні соціальні педагоги повинні ставити перед собою цілі та досягати їх, одним із засобів досягнення цих цілей є розвиток невикористаних резервів людини як механізмів, що забезпечують розроблення індивідуальних особистісних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб підготовки майбутніх соціальних педагогів.
