Говіркові слова в романі-баладі М. Нестерчука „Блакитна Сарна”. ІІІ

Abstract

У статті проаналізовано вживання говіркових слів у романі-баладі „Блакитна сарна” М. Нестерчука, уродженця Волинської області. Докладний аналіз мікротопонімів та антропонімів переконує, що художнє нетихе село Затишшя – це сучасне Сильно Ківерцівського району Волинської області. У творі лексика місцевої говірки схарактеризована за таким планом: діалектизми, які перейшли до пасивного запасу мовців; місцеві широковживані слова; говіркова синонімія. При порівнянні з місцевою говіркою виявлено, яким насамперед діалектним рисам письменник надав перевагу. Підкреслено, що автор уміло пояснює значення діалектизмів. Установлено, що письменник не сліпо копіює говірку, а проводить виважений відбір найбільш поширених місцевих слів. Автор доводить, що зміни в лексичному складі говірки повʼязані з позалінгвістичними чинниками (змінами в способах господарювання, зникненням названих у романі реалій) і власне-лінгвістичними, зокрема із заміною старих назв, переважно іншомовного походження, новими. Проте чимало лексико-семантичних груп демонструють статику, зокрема це стосується: назв рис людини й родинних звʼязків, найменувань страв і напоїв, хатніх меблів, кухонного начиння, анатомічних назв, номенів на позначення одягу, споруд і різних пристосувань тощо. Майстерне вживання й тлумачення говіркових слів не тільки „рятує” їх від забуття, але й збагачує загальнонародну мову, адже стиль художньої літератури має здатність надовго затримувати й навіть активізувати позалітературні мовні елементи. І якщо фонетичні чи граматичні діалектизми вже не можуть уплинути на літературні норми, то лексичні, навпаки, постійно поповнюють лексичний склад літературної мови, збагачуючи її народними перлинами.