Прізвисько як текстотворчий чинник діалектного тексту

Abstract

У статті проаналізовано структуру східнослобожанського діалектного тексту, у якому вмотивовано походження прізвиська. Авторка доводить, що діалектні тексти про походження, тлумачення та історію виникнення сільських прізвиськ мають подібну побудову, що дозволяє в текстемі ‘походження прізвиська’ як певній моделі окремого класу текстів, що має ієрархічно організовані прототипні ознаки (семіотичні, структурні, інтенційні, прагматичні та ін.), виділити такі смислові та структурні частини: прізвисько, слово-мотиватор, мотиваційно-інтерпретаційний текст, додаткові свідчення про особу, наратора тощо. Обов’язковими є перші дві частини. Інші можуть бути або зовсім відсутні, або характеризуватися різним ступенем деталізації. У мотиваційному тексті зазвичай подано широку палітру свідчень про особливості ментальних рис, традицій, вірувань, уподобань мовної спільноти. Мотиваторами сільських прізвиськ можуть бути слова пропріальної лексики (ім’я батька, матері, прізвища, зменшено-пестливі форми імен носія прізвиська, прізвища відомих акторів, назви радіо- чи телепередач) чи апелятиви (найменування птахів, тварин, будь-які загальні назви чи похідні від них прикметники, лексеми, уживані в дитячому мовленні, діалектизми, штучно створені слова та ін.). При виникненні прізвиська відбувається метафоричне переосмислення значення апелятива. Тексти про походження прізвиськ, продуковані діалектоносієм, спираються на передтекст (певну подію чи ситуацію в житті мовної спільноти, яка стала ґрунтом для виникнення власної назви; індивідуальні риси члена мовної спільноти тощо). Макротекст ʻпрізвиськоʼ є синтезом тематично-змістового, прагматичного та функційно-стилістичного чинників. У ньому репрезентовано наміри автора, тобто мета створення тексту прізвиська, особистісні властивості автора, характер адресування. Більшості прізвиськ властива стилістично-смислова значущість, нерідко грубо-виразна. Тому текст, у якому розтлумачено походження прізвиська, позначений переважно негативною конотацією, центром якої є саме прізвисько, а на периферії залишаються лексеми, які доповнюють, уточнюють, увиразнюють прізвисько і слово-мотиватор.