Особливості відновлення старопромислових територій в контексті Глобальних цілей та реалізації стратегій смарт-спеціалізації

Abstract

Виклики, пов’язані із воєнними діями та подальшим повоєнним відновленням, зовнішніми і внутрішніми факторами функціонування вітчизняних галузей промисловості потребують науково обґрунтованих концептуальних положень ревіталізації старопромислових територій на нових принципах стратегічного планування та в контексті Глобальних цілей сталого розвитку. Метою статті є узагальнення сучасних поглядів на переосмислення підходів до розвитку старопромислових територій у Європейському Союзі та визначення напрямів відновлення старопромислових територій України в контексті Глобальних цілей та реалізації стратегій смарт-спеціалізації в умовах повоєнного відновлення. У Європейському Союзі нові погляди базуються на критичній оцінці політики смарт-спеціалізації, яка спирається, переважно, на традиційну науково-технічну модель інновацій, та фокусується на неявній соціально-екологічній моделі, що передбачає залучення потенціалу науки, технологій та інновацій для задоволення потреб суспільства через досягнення завдань цілей Організації Об'єднаних Націй у сфері сталого розвитку. Комплексний підхід до переосмислення розвитку регіонів на основі соціально-екологічних інновацій надає концепція фундаментальної економіки. Вона ґрунтується не на секторах економіки знань, а на сферах, які забезпечують населення основними соціальними благами та послугами, що складають основу повсякденного цивілізованого життя. Повоєнне відновлення громад в Україні буде зосереджено, перш за все, на досягненні соціального благополуччя, яке має стати основною метою інноваційної політики. Тому необхідним є забезпечення рівноваги між стратегічним плануванням розвитку регіонів на принципах смарт-спеціалізації, заснованої на технологічних інноваціях, та фундаментальної економіки, яка базується на неявній соціально-екологічній моделі інновацій. Підходи до досягнення такої рівноваги та встановлення пріоритетних значень для розвитку будуть різними, зважаючи на різні типи регіонів України (тимчасово окуповані, прифронтові та тилові). Це слід враховувати при розробці стратегій регіонального розвитку на 2024-2027 роки.