dc.description.abstract |
Важливою рисою ерудованої, усебічно розвиненої людини є висока
мовленнєва культура. Культура мовлення як невід’ємний складник
загальної культури особистості – один із найважливіших показників
освіченості та цивілізованості суспільства. У статті розглянуто зміст
та структуру поняття «мовна особистість». Авторки, спираючись
на наукові дослідження, екстраполюють її на процес формування мовної
особи випускника школи та здобувача вищої освіти. Підкреслено, що
розвиток комунікативних умінь вимагає застосування інноваційних
педагогічних методів навчання. Доведено, що сформовані комунікативні
вміння здобувачів вищої освіти сприяють успішному обміну знаннями,
моральними цінностями, установками, що впливає на емоційну, вольову
й інтелектуальну сфери особистості, через які проявляється культура,
рівень професійного розвитку, виховання та освіченості.
Як показує дослідження, системний підхід до вирішення проблеми
формування мовної особистості здобувачів вищої освіти передбачає
оволодіння базовими знаннями про мову, якою навчаються, як необхідну
умову повноцінної та ефективної мовної діяльності; уміння сприймати
тексти та будувати власні мовні висловлювання в усній і письмовій
формах; здатність оперувати засвоєними та переробленими текстами
різних стилів і жанрів; володіння нормами культури мови та мовного
етикету як необхідного компонента професійної культури; уміння
адаптуватися до мінливих умов мовного середовища й активно впливати
на нього.
На підставі дослідження визначено чинники, що впливають
на культуру мовлення студентів, проаналізовано методи їх формування
в умовах вищої школи. |
uk_UA |