Павло Мовчан про мову

Abstract

У статті проаналізовано образні висловлювання про мову Павла Мовчана та виявлено їхню відповідність сучасним тенденціям розвитку лінгвістичної думки. У дослідженні використовуємо описовий метод, а також аналіз семантичних складників тексту. Джерельною базою дослідження стали статті, передмови, інтерв’ю, поміщені до збірки «Вертикаль слова» (Київ, 2022, 608 с.), левова частка яких входить до розділу «Спочатку було Слово». Серед них особливо виділяємо такі: «Мова – явище космічне», «Відродитися у слові», «Слово мертве й живе», «Мова і писемність: категорії вічні». У статті доведено, що назва збірки статей символічна. У ній закодований шлях розвитку української національної мови, який, на думку публіциста, можна означити як розвиток по вертикалі, тобто знизу до гори, з полюса до еліти. Водночас автор переконаний, що первинність усного мовлення і вторинність літературного аж ніяк не обмежує функційні можливості сучасної української літературної мови, а лише засвідчує нерозривний зв’язок цих двох форм існування мови. З іншого боку, у назві збірки публіцистичних та літературознавчих праць Павла Мовчана використано ідею античних філософів про чотири стихії (елементи) – воду, землю, вогонь і повітря. Публіцист висловлює припущення, що п’ятою ефірною стихією є мова, яка оживляє Світ, фокусує в собі його енергію. Мова є своєрідним синтезом усього національного, фокусом його бачення. Як прихильник гіпотези полігенезу в питанні походження мови, Павло Мовчан, подаючи її тлумачення, підкреслює суспільний характер мови, творення її засобами неповторної мовної картини світу. У полі зору письменника особливості комунікування носіїв мови, яке він уявляє як своєрідний енергопровід від одного до іншого. Публіцист також переконаний, що мова впливає на антропологічний код людини. Тлумачення мови крізь призму особистості, яка нею користується, також пронизані глибиною авторського бачення й об’єктивною оцінкою креативності мовної особистості. Павло Мовчан відстоює право кожної людини користуватися рідною мовою. Він розглядає це як можливість бути самим собою, самовизначатися. Роздуми письменника про мову і слово позначені метафоричними визначеннями їхньої сутності, що митець успішно реалізує з допомогою метафори.