Від драбини та нитки до неба: символічне осмислення шляху у фрагменті мовної картини світу

Abstract

У статті порушено проблему аналізу обрядових символів, які так чи так можуть вербалізуватися чи то у фольклорному тексті, чи то в діалектному мовленні. Вербальні символи рідко стають об’єктом вивчення, здебільшого їх аналізують у контексті обряду, а такі дослідження можуть бути джерельною базою і для мовознавчих студій. Подібні символи здебільшого трактують як речові й обрядові, проте символічність предмета в обряді зумовлює розвиток відповідного символічного значення у слові на його позначення. Відтак чимало обрядових символів стають вербальними. Підґрунтям розвитку символічного значення слугує обрядовий контекст. Проаналізовано вербальні символи нитка, клубочок, драбина, що, як і міст, хрест, в українському національно-мовному просторі функціюють із загальною семантикою ‘зв’язок світів’. Конкретна мовно обрядова ситуація сприяє розвиткові символічних підзначень, що розвиваються в межах основного символічного значення архетипу. Аналізовані символи належать до архетипових, а тому засвідчені із цією самою семантикою в інших мовах. Саме тому мовний аналіз таких символів передбачає залучення не тільки фактів, засвідчених у словниках, текстах української мови, а й відомостей про символ в інших мовних культурах. Окрім цього, символ нитка проаналізовано як апотропейний, що, однак, засвідчено вербально як символ відмежування «свого» світу від «чужого».