Жива канонічність: можливий зразок сучасності (на матеріалі роману „Радіо Ніч” Ю. Андруховича)

Abstract

У статті зазначено, що весь творчий шлях Ю. Андруховича пов'язаний із процесом творення канону постмодерного роману в українській літературі. Систематизовано актуалізовані письменником у його романістиці 1990-х — 2000-х років складники жанрового канону, такі як пародіювання вад та протиріч сучасної цивілізації, множинність вибору у кожній життєвій ситуацій, перформативність як спосіб комунікації, наскрізна відвертість та відсутність меж для зображення будь-яких аспектів життя, програмове порушення стереотипів і табу, демонстрація мовної та стилістичної віртуозності, поліжанровість та жанрова пастишизація, буфонадність жанру, фрагментарність і колажність структури, найширша культурна ерудиція й вільне обігрування традиції, сценарність (театральність або кінематографічність) життя, багатошаровість та поліваріантність розгортання наративу, симультанність та ін. У статті з’ясовується, які аспекти постмодерністської поетики актуалізує і розробляє Ю. Андрухович у романі „Радіо Ніч”. Визначаються традиційні та новаторські жанростворюючі стратегії, які свідчать про трансформацію і продовження формування сучасного канону постмодерного роману, а саме: інтермедії-записи радіоефірів, репортажність викладу, музичні фрагменти як смисловий елемент, культурні коди з прихованим смислом, елементи роману абсурду, утопії, антиутопії, використання міжродового синтезу. Окреслене коло нових для романістики Ю. Андруховича тем та мотивів, серед яких тема політичного переслідування і фізичого насильства з незворотніми наслідками, тема великих несподіваних грошей, езотеричне розуміння існування як послідовності земних втілень, рецепція революції Гідності на Заході, тема тюремного життя, гібридної війни.