dc.description.abstract |
У статті здійснено літературознавчий аналіз роману Володимира
Єрмоленка „Ловець океану. Історія Одіссея” як зразка
постмодерністської прози. У сучасному літературознавстві це перша
спроба наукової студії твору.
Володимир Єрмоленко – учений-філософ і політолог, автор
наукових праць, перекладач, есеїст, телеведучий. „Ловець океану. Історія
Одіссеяˮ – його перший досвід у царині художньої прози. Роман є неначе
продовженням сюжету Гомерової „Одіссеї”, але письменник лише
відштовхується від античного сюжету й міфічного героя. Він розгортає власний міф про добро і зло, провину й спокуту, пошук сенсу життя і
віднайдення власної ідентичності. Його герой взаємодіє з жінками, не так
шукаючи насолод, як прагнучи пізнати кохання в різноманітних його
проявах. Він аналізує своє життя, проходить по місцях, де бував,
спускається навіть в царство мертвих, щоб попросити прощення у тих,
кого він скривдив.
Поетика роману цілком уписується в канон постмодернізму:
відбувається філософське переосмислення міфічного сюжету, натомість
твориться власний авторський міф; насиченість тексту філософськими
роздумами; введення кількох нараторів; інтертекстуальність, асоціації,
контамінація кількох міфів (Аріадна й Тесей, Діоніс, Кассандра).
Синтетична жанрова структура – поєднання елементів пригодницького
роману, травелога, любовного роману, роману-міфу. Аналіз роману
переконує у постмодерністській поетиці твору |
uk_UA |