dc.contributor.author |
Байкєніч, Д. В. |
|
dc.date.accessioned |
2022-12-05T18:29:42Z |
|
dc.date.available |
2022-12-05T18:29:42Z |
|
dc.date.issued |
2021-11 |
|
dc.identifier.other |
УДК:94(477)„1921/1923” |
|
dc.identifier.uri |
http://hdl.handle.net/123456789/9289 |
|
dc.description |
Байкєніч Д. В. Масовий штучний голод 1921–1923 рр. у Донецькій губернії / Д. В. Байкєніч // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2021. - № 9 (347), листопад. – С. 91-103. |
uk_UA |
dc.description.abstract |
Дослідження присвячено сторіччю масового штучного голоду
1921–1923 рр. Увага сфокусована на перебігу цього процесу на території
Донецької губернії, що була однією з офіційно визнаних голодуючими.
Обрана тема є актуальною, адже комплексного наукового висвітлення
на сьогодні ще не набула.
На основі оприлюднених та архівних джерел показано
поступове загострення продовольчої кризи. Наведено статистичні дані
по засівам і врожаям Донецької губернії, що підтверджують природну
складову голоду. Водночас зазначено й штучність голоду через
вилучення хлібу за продподатком та для потреб голодуючого Поволжя.
Наведено позицію очільника комуністичного режиму щодо
ситуації з продовольством у регіоні. Автор акцентує увагу на тому, що
ані губернський центр, ані республіканський не ініціювали
попереджувальних заходів на уникнення поширенню голоду на всю
Донеччину. Порушення питання визнання губернії як постраждалої
йшло від голодуючих робітників через нестабільне централізоване
продпостачання „всесоюзної кочегарки”. Офіційне віднесення
Донецької губернії до постраждалих стало підставою для запровадження
заходів по боротьбі з голодом.
Окремо розглядаються джерела отримання хлібу для Донбасу.
Підкреслюється роль хліборобних українських губерній та іноземна
допомога. Зазначені різні методи наповнення хлібом резервів комітетів
допомоги голодуючим – від добровільної пожертви до обов’язкового
пайкового внеску.
На відміну від робітників, селяни голодували найбільше.
Сільські повіти півночі та півдня губернії розглядалися як продовольчо
самодостатні, що підтверджує їх невизнання голодуючими у 1922–
1923 рр. Для виживання селяни чинили пасивний та активний опір.
Очевидно, що це було реакцією на внутрішню політику режиму,
зокрема – оподаткування з примусовим вилученням зерна.
Аналіз опрацьованих джерел дозволяє зробити висновок, що
Донецька губернія сильно постраждала від голоду і лише завдяки
своєму статусу отримувала допомогу. Це частково зменшило наслідки
масового голоду – штучно створеної комуністичним режимом
катастрофи. |
uk_UA |
dc.language.iso |
other |
uk_UA |
dc.publisher |
ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка" |
uk_UA |
dc.relation.ispartofseries |
історичні науки; |
|
dc.subject |
Масовий штучний голод |
uk_UA |
dc.subject |
Донецька губернія |
uk_UA |
dc.subject |
хліб |
uk_UA |
dc.subject |
вилучення |
uk_UA |
dc.subject |
продпостачання |
uk_UA |
dc.title |
Масовий штучний голод 1921–1923 рр. у Донецькій губернії |
uk_UA |
dc.type |
Article |
uk_UA |