„Банкова енциклопедія” як джерело з історії розвитку біржової справи України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Abstract

У статті розглядається та аналізується інформаційна значущість провідного економічного спеціалізованого видання кінця ХІХ – початку ХХ ст. „Банкова енциклопедія”. Відзначено, що у 1917 р. у Києві був опублікований другий том цієї, фундаментальної на той час у царині економічної науки роботи, який був повністю присвячений дослідженню біржової справи у провідних країнах, Російській імперії та на українських землях. Співавторами праці були провідні тогочасні економісти та юристи, зокрема А. Н. Анциферов, Г. В. Афанас’єв, Х. А. Барановський, М. Н. Боголепов, Е. В. Ванштейн, І. М. Гольдштейн, Н. С. Доброхотов, В. Я. Железнов, А. М. Лазарев, Д. Н. Левін, Є. С. Лур’є, П. П. Мігулін, Н. Д. Сілін, П. Б. Струве, М. П. Туган Барановськиий та ін. Серед аспектів, які розглядалися була, зокрема, і діяльність провідних біржових установ Наддніпрянської України: у Одесі, Києві, Харкові. Головним редактором видання став провідний економіст, професор Київського комерційного інституту, багаторічний депутат Державної Думи Леонід Миколайович Яснопольський. Аналізуючи наукові роботи, зібрані у Другому томі „Банкової енциклопедії” 1917 р. автор статті дійшов до висновку, що вони дають змогу простежити стан справ розвитку біржової справи наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Зокрема, можна простежити державну політику щодо цих фінансових установ, яка багато у чому гальмувала розвиток біржової справи, як у Україні, так і у Російській імперії в цілому.