Abstract:
Обґрунтовано концептуальні засади державної політики управління структурними трансформаціями у старопромислових регіонах України, де доведено необхідність виокремлення старопромислового регіону як об’єкта державної регіональної політики та управління структурними змінами з обов’язковою орієнтацією на принципи «нового регіоналізму».
Їх обґрунтування спирається на дослідження історико-економічних передумов виникнення старопро- мислових регіонів у світі та в Україні; теоретичні узагальнення сутності категорії «старопромисловий регіон», уточнення характеристик старопромислових регіонів на підставі виокремлення тих їх якостей, що випливають із закономірностей тривалого розвитку регіонів на індустріальних засадах; критичні узагальнення світового досвіду структурної перебудови економіки старопромислових регіонів, переосмислення цього процесу на засадах аналізу практичних невдач, вста- новлення їх причин та еволюції підходів до вдосконалення їх економічної структури; визначення специфічних властивостей старопромислових регіонів (струк- турної та соціальної інертності, ендогенної депресивності, низької адаптаційної спроможності, низької інклюзивності розвитку) в якості детермінант їх структуротворення, що визначають загальні та специфічні імперативи подолання структурних суперечностей їх економічного розвитку (диверсифікації, смарт-спеціалізації, реструктуризації «базових» галузей економіки регіонів); базових характеристик посттрансформаційної моделі економіки старопромислових регіонів України – моделі «постіндустріального синтезу» – як результату структурних змін у їхній економіці, про ім- плементацію якої свідчить формування низки якісних характеристик (структурної лабільності, соціальної ініціативності та адаптивності, територіальної згуртованості та економічної інклюзивності, спроможності до ендогенного зростання).
