dc.description.abstract |
Національна система досліджень та інновацій не може бути ефективною без розвинутої міжнародної співпраці, яка сприяє інноваційному поступу країни, зміцнює її науковий та інноваційний потенціал. Дана робота присвячена проблематиці інтеграції України до науково-технологічного та інноваційного просторів Європейського Союзу (ЄС) у контексті підписання Угоди про асоціацію та Угоди про «Горизонт 2020», що надало українським науковцям і підприємцям можливість перейти на якісно новий рівень співробітництва з ЄС. Дослідження свідчить, що темпи європейської науково-технологічної та інноваційної інтеграції України не можна визнати задовільними: виявлено чимало суттєвих проблем і труднощів з цим пов’язаних, але також відзначено певні позитивні напрацювання. У статті виявлені проблеми і позитивні зрушення згруповано за блоками законодавчого (правового), концептуального та організаційного характеру, а також за сферою діяльності органів влади та державних пріоритетів. Розглянуто політику та особливості розвитку науково-технологічної та інноваційної сфер ЄС.
На основі аналізу міжнародних документів та українського законодавства, поточних і майбутніх цілей та пріоритетів Європейського дослідницького простору, враховуючи прогрес виконання Україною Угоди про асоціацію, набутий досвід участі в європейських програмах, виходячи з інтересів міжнародної співпраці, визначено напрями посилення науково-технологічного та інноваційного співробітництва України та ЄС. Реалізація цих напрямів сприятиме узгодженню національної політики у сфері розвитку науки, технологій та інновацій з європейською політикою для вільного обміну знаннями, даними, навиками і досвідом через співпрацю науковців і підприємців, створення спільної дослідницької інфраструктури, виконання міжнародних проєктів, що дозволить Україні зменшити інноваційний розрив з передовими європейськими державами, сприятиме пошуку відповідей на проблеми глобального та національного характеру. |
uk_UA |