dc.description.abstract |
У статті комплексно розглядається релігійна складова, притаманна розвитку радянської ідеологічної моделі, впровадження якої розпочалося із 20-х рр. ХХ ст. Метою статті є детальний розгляд релігійної складової радянської ідеології як фактора укріплення більшовицького впливу на суспільні маси, особливо у період становлення Радянської держави – 20-х – на початку 30-х рр.
На думку автора, встановлюючи власний режим, більшовики намагалися затвердити його у якості альтернативи пануючої до їх приходу до влади у СРСР християнської православної церкви. Цим і був обумовлений спосіб подання суспільству канонів радянської ідеології, який базувався на залучені старих прийомів поширення християнської релігії. Внаслідок проведеного дослідження, автор доходить до висновку, що в більшовизм представляє собою не просто і не стільки ідейнополітичний рух, скільки пов’язаний з релігією. У радянській ідеології чітко простежується підміна: як Церква Христова заснована на вірі в Ісуса Христа, так більшовицька партія-церква та створюваний новий народ мали ґрунтуватися на Леніні, навіть на його „безсмертному” тілі. Автор відзначає, що не випадково трибуни вищих чинів партії й уряду створено на мавзолеї, над тілом Леніна – пряма паралель Престолу Православного Храму, біля якого можуть бути тільки вибрані священнослужителі і який неодмінно містить в собі мощі святого або святий „Пергамській вівтар”.
Основними постулатами більшовицького атеїзму були: віра у світле майбутнє „царство Боже”, віра в еволюційне походження людини; поклоніння засновникам, учителям; наявність універсальної ідеології; ідея світової революції (місіонерська діяльність); непримиренна ворожість до інших ідеологій; наявність свого „духівництва” – партапарату та „інквізиції” – каральних органів. |
uk_UA |