Добір навчальних текстів як лінгводидактична проблема

Abstract

У статті розглядається питання добору навчальних текстів як лінгводидактична проблема. Зокрема, виокремлено сім критеріїв добору навчальних текстів: тематично-змістовий; інформативний; структурно-композиційний; жанрово-стильовий; мовний; критерій доступності; критерій обсягу і тривалості звучання аудіоматеріалу. Наголошується, що когнітивно-комунікативний та текстоцентричний аспекти сучасної методики навчання концентрують увагу вчителя на правильному доборі навчальних текстів, що є надзвичайно важливим фактором для розвитку вмінь та навичок сприймання і розуміння, реалізації соціокультурної змістової лінії, підкреслення життєвої необхідності аудіювання як засобу активної участі у спілкуванні, пізнанні світу та навчанні. Зроблено висновки: важливим є правильний вибір теми тексту з погляду інтересів школярів певного віку і життєвої значущості; зміст тексту повинен відповідати виховній і навчальній меті; бути по можливості динамічним, мати фабулу, основна лінія розповіді не повинна ускладнюватися побічними, несуттєвими деталями, які можуть спричинити до двоплановості розуміння; навчальні тексти повинні бути предметними, проблемними, інформативними, але насиченість тексту інформацією повинна відповідати віковим особливостям учнів; важливим для розуміння є заголовок тексту, оскільки він сприяє правильному сприйманню і відображає задум автора (мовця); при доборі текстів необхідно дбати про чіткість вираження у тексті основної думки, ідеї, що сприяє кращому сприйманню повідомлення (врахування логіко- смислової структури тексту); текст повинен характеризуватися чіткою структурою, відсутність же якоїсь із композиційних частин може спрямувати розуміння у хибному напрямку; краще сприймаються учнями тексти-розповіді монологічного характеру та діалоги з невеликою кількістю дійових осіб; обов’язково слід ураховувати труднощі мовленнєвого оформлення тексту - фонетичного, лексичного, граматичного, стилістичного; опорні слова і словосполучення виділяти інтонаційно; не вживати фраз, довжина яких перевищує обсяг оперативної пам’яті; не зловживати науковими визначеннями, формулюваннями, поширеними міркуваннями; текст може включати до 4% незнайомих учням слів, що передбачає з’ясування їх семантики різними способами, в тому числі й за контекстом.