Організаційно-економічні інструменти аграрного страхування підприємств в рамках міжнародних торговельних угод

Abstract

Організаційно-економічне забезпечення страхового захисту аграрних підприємств в рамках міжнародних торговельних угод повинно ґрунтуватися насамперед на чіткому нормативно закріпленому визначенні сутності цього процесу, прав та обов’язків його учасників, можливих напрямів їх ефективної взаємодії. Зауважимо, що організаційно-економічні інструменти аграрного страхування підприємств мають спиратися передусім на відповідність нормам та правилам функціонування та розвитку сектору сільського господарства країн-членів СОТ та міжнародні угоди, заключені на державному, міждержавному та міжнародному рівні, покликані сприяти ефективному розвитку галузі. Основними імпортерами сільськогосподарської продукції з України залишилися країни Близького Сходу. Зауважимо, що, розвинені країни мають потужну систему підтримки власних виробників сільськогосподарської продукції через значний обсяг субсидій. Країни ОЕСР на субсидії витрачають приблизно 300 млрд. дол. на рік. Саме субсидії та нетарифні бар’єри не дозволили Україні у повному обсязі скористатися відкритістю ринків, отриманою через членство у СОТ. Глобалізація світової економіки та вступ України до СОТ поставили перед вітчизняним сільським господарством завдання з нарощування обсягів виробництва, розширення асортименту, підвищення якості й конкурентноздатності продукції для забезпечення вітчизняним виробникам домінуючого становища на внутрішньому ринку, а також надання їм можливості експортувати продукцію. Страховий захист підприємств сільського господарства скрізь у світі є оптимальним способом забезпечення безперервності, збалансованості та стабільності розвитку аграрного ринку та одним із ефективних методів повернення збитків в аграрному секторі, оскільки страхові компанії заздалегідь формують необхідні резерви для майбутніх виплат, не вдаючись до зовнішніх і внутрішніх позик. Зростання значення цього виду фінансового бізнесу в умовах глобалізації сільськогосподарського виробництва, інтенсифікації економічних, валютно-кредитних, наукових, технічних, інформаційних відносин між країнами в аграрній сфері потребує постійного удосконалення механізму міжнародного страхування сільськогосподарських ризиків, що мають місце у всіх країнах СОТ. У Законі Украïни «Про страхування» договір страхування визначено як письмову угоду між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здiйснити страхову виплату страхувальнику або iншiй особi, визначенiй у договорi страхування страхувалъником, на користъ якоï укладено договiр страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплaчувати cтpaxовi платежi у визначенi строки та виконувати iншi умови договору